Блог

Психологічний блог — статті про психічне здоров’я та самодопомогу | Psikholog.pro

Ілюстрація жінки з тривожним виразом обличчя, яка стоїть біля дверей і вагається вийти надвір. Символ агорафобії та страху відкритого простору.

Агорафобія — страх втратити контроль у відкритому просторі

Що таке агорафобія?

Агорафобія (від грец. agora — площа, зібрання людей) — це фобія ситуацій, у яких людині здається, що вона не зможе втекти або отримати допомогу в разі небезпеки.
Це не лише про «страх вийти з дому». Часто це:

  • страх перебувати в громадських місцях (торгових центрах, на вокзалах, в супермаркетах);
  • страх транспорту (метро, автобусів, літаків);
  • страх черг, мостів, великих відкритих площ.

Чим вона небезпечна?

Агорафобія призводить до вимушеної ізоляції. Людина уникає важливих життєвих ситуацій, втрачає роботу, стосунки, впевненість у собі.

У важких випадках — перестає виходити з дому взагалі.


Симптоми агорафобії

  • тривога або паніка при думці про поїздку в громадському транспорті;
  • почуття «немає шляху до порятунку» в супермаркеті чи натовпі;
  • уникання незнайомих місць;
  • бажання бути тільки там, де «безпечно» (вдома, поряд з кимось близьким);
  • панічні атаки або страх, що втратиш свідомість, з’їдеш з глузду або не зможеш врятуватись.

Причини розвитку

  • Панічні атаки в минулому
    Агорафобія часто виникає після одного або кількох епізодів сильного нападу тривоги на вулиці.
  • Гіперчутлива нервова система
    Людина боїться не стільки простору, скільки власних реакцій на нього.
  • Пережита травма
    Війна, насильство, ПТСР — усе це може спричинити потребу в «контрольованому середовищі».
  • Спадковість та виховання
    Якщо з дитинства культивувалися фрази: “не ходи туди — небезпечно”, “краще залишайся вдома”, це може сприяти формуванню фобій.

Як виглядає агорафобія в реальному житті

Ірина могла виходити лише до найближчого супермаркету — і тільки вдень. Кожен похід у людне місце викликав прискорене серцебиття, запаморочення, страх «втратити контроль». Одного разу панічна атака застала її в маршрутці, і з того часу вона відмовлялася від будь-якого транспорту. Пізніше — і від візитів до подруг.


Міні-тест: Чи є в мене агорафобія?

Відповідайте «так» або «ні» на кожне запитання. Після — підрахуйте кількість відповідей «так».

  1. Чи уникаєте ви місць, де багато людей (торгові центри, вокзали, натовп)?
  2. Чи було таке, що вам ставало погано на вулиці, і з того часу ви боїтесь виходити?
  3. Чи легше вам, коли ви знаходитесь поруч із «безпечними» людьми (рідні, друзі)?
  4. Чи бувають думки на кшталт: «А що, як мені стане зле, і ніхто не допоможе»?
  5. Чи викликають у вас тривогу автобуси, метро, мости, відкриті площі?
  6. Чи намагаєтесь ви уникати нових місць або далеких маршрутів?
  7. Чи траплялося вам повертатись додому одразу після виходу через страх чи паніку?
  8. Чи здається вам, що вдома — єдине місце, де ви «під контролем»?
  9. Чи плануєте ви виходи з дому з великою кількістю «про всяк випадок» стратегій (ліки, вода, шляхи відступу)?
  10. Чи відчуваєте фізичні симптоми (серцебиття, запаморочення, слабкість) у громадських місцях?

Результати:

  • 0–2 “так” — малоймовірно, що в вас є агорафобія. Можливо, просто підвищена чутливість.
  • 3–5 “так” — є ознаки уникальної поведінки. Варто поспостерігати і звернути увагу.
  • 6–10 “так” — можливі прояви агорафобії. Рекомендовано звернутись до психолога або психотерапевта.

Цей тест не є діагностичним інструментом. Але він може допомогти зрозуміти, чи варто звернутись по допомогу.


Як допомогти собі при агорафобії

  1. Не уникай повністю.
    Часткова експозиція (наприклад, вийти на хвилину й повернутись) — краще, ніж повна ізоляція.
  2. Фіксуй тригери.
    Записуй, що саме викликає тривогу: простір, люди, відстань від дому?
  3. Вчися працювати з тілом.
    Дихальні техніки, заземлення, тілесна стабілізація допомагають знижувати напругу.
  4. Знайди підтримку.
    Хоч би одна людина, яка знає, що з тобою, — це вже опора.
  5. Звернись до психотерапевта.
    КПТ (когнітивно-поведінкова терапія), схема-терапія, експозиційна терапія — все це ефективні методи.

Висновок

Агорафобія — це не примха, не лінь і не слабкість. Це реальний тривожний розлад, який ізолює людину не тільки від світу, а й від самої себе. Важливо не мовчати про неї, не знецінювати свій стан і — шукати допомоги.


Дізнатися більше про психолога можна на сторінці «Про мене».
Опис послуг та формат роботи – у розділі «Послуги».
Щоб записатися на консультацію, перейдіть за посиланням: Запис на консультацію.

«Цей матеріал може стати підтримкою для когось — поділіться ним»
Comments for this post are closed.
Стадії розвитку алкогольної залежності: від першого келиха до автономної потреби

Алкогольна залежність: як формується і через які стадії проходить

Алкогольна залежність часто починається як спосіб впоратися зі стресом, …

У центрі — обличчя молодої жінки з художнім візерунком у синьо-жовтих кольорах, що символізує Україну. Позаду неї — великий український прапор, який майорить на вітрі. Ліворуч — абстрактний сяючий силует козака, створений зі світла й енергії, як образ родової пам’яті та захисту. На задньому плані — темний фон із руїнами, крізь які пробиваються золоті промені світанку. Атмосфера велична, емоційна і метафорична, поєднання жіночності, сили та незламності.

Українська ідентичність як психологічна опора у війні й еміграції.

Ідентичність — це наш внутрішній дім, який тримає людину цілісною …