Нарцисичний розлад особистості — це не просто любов до себе чи звичка викладати селфі в Instagram. Це складне, суперечливе і часто болісне явище, яке стало мемом у соцмережах, але продовжує руйнувати стосунки, психіку й довіру до себе. У цій статті ми розберемось, що таке НРО насправді, чим він відрізняється від звичайного егоцентризму, як розпізнати нарциса поруч, і — найголовніше — як не втратити себе в епоху, де кожен другий «трохи діагност».

Розділ 1. Вступ: Чому всі раптом говорять про нарцисів

Спробуйте зайти у TikTok, ввести #narcissist — і вас засмокче. Там жінки, які записують відео про своїх «ексів», чоловіки, які викривають маніпуляторок, та цілі психологічні серіали типу «10 ознак, що ти живеш із нарцисом». Усе це щедро присипано слізьми, сарказмом і фільтрами з котиками.

У 2024 році запит «narcissist» стабільно входив до топ-5 психологічних термінів, які шукають у Google, поряд із «gaslighting» та «toxicity». У TikTok хештег #narctok уже давно перетнув мільярд переглядів. Це не просто мода — це культурне явище.

Але поки соцмережі малюють образи демонічних нарцисів із диявольським поглядом і звичкою пити чужу енергію через трубочку — реальна психіатрія тихо ховається у кутку. Бо нарцисичний розлад особистості (НРО) — це не про меми. Це про справжній психічний розлад, який значно складніший, сумніший і… менш кінематографічний.

Ця стаття — не для того, щоб когось “викрити” чи “заблокувати”. Ми розберемось, чим НРО відрізняється від простої токсичності, чи дійсно «всі навколо нарциси», що з цим робити, і головне — як не стати частиною масової істерії з діагнозами.

Попереду буде багато фактів, але без занудства. Гумор і критичне мислення — наші єдині справжні інструменти в епоху психоінфляції.

Розділ 2. Хто такий нарцис: клінічний vs побутовий образ

У побуті “нарцисом” сьогодні називають буквально кого завгодно.
– Чоловік, який зробив 20 селфі й не запостив жодного, бо «немає ідеального»?
– Нарцис.
– Колега, що не слухає нікого, крім себе?
– Нарцис.
– Жінка, яка після токсичних стосунків стала асертивною і нарешті купила собі те саме латте?
– Нарциска.

Побутовий нарцис — це такий зручний ярлик: наче сказав слово — і все стало ясно. Але насправді, якщо розібратись, більшість “нарцисів” у соцмережах — це просто люди з рисами характеру, які комусь не сподобались. Це не означає, що з ними все ок — але й не робить їх клінічними випадками.

А от справжній нарцис — це вже складніше.

У діагностичному посібнику DSM-5 (це така “біблія” психіатрів) Нарцисичний розлад особистості описується як стійкий патерн:

• грандіозності (у фантазіях або поведінці),
• потреби в захопленні,
• і відсутності емпатії.

Це не просто впевненість у собі чи любов до похвали — це патологічна система самозахисту, збудована на ідеї власної винятковості та при цьому повній нездатності визнати чужі емоції.

Як це виглядає?

• Людина вважає себе особливою і унікальною, гідною лише “кращих” людей.
• Очікує постійного захоплення й похвали.
• Використовує інших для досягнення власних цілей.
• Не здатна співпереживати, але може вдавати емпатію як соціальну гру.
• Часто заздрить іншим або впевнена, що інші їй заздрять.
• Уникає відповідальності за свої дії — у будь-якому конфлікті винні інші.
• Має тонку шкіру: будь-яка критика — це травма, яка або замовчується, або мститься.

Тепер, увага: для клінічного діагнозу потрібно не одна-дві риси, а щонайменше п’ять з дев’яти. І не просто іноді — а постійно, у різних сферах життя, і з наслідками, що псують стосунки, кар’єру, емоційне життя.

Іронія в тому, що…

…багато “дійсних” нарцисів не виглядають гламурно. Вони можуть бути тихими, розгубленими, депресивними. Бо гіперего — це не завжди про зарозумілість. Іноді це лише маска, під якою ховається дитяча рана, глибока самоненависть і тотальна потреба в зовнішньому “живленні”.

Коротше кажучи: не кожен нарцис — це НРО. І не кожен з НРО — це той самий “король Instagram з Ламборджині”.

Розділ 3. Нарцисичний розлад особистості Нарцисизм як попкультурний діагноз

Сьогодні “нарцис” — це не діагноз, а жанр. Є фільми про нарцисів. Є мільйони TikTok-відео на тему “10 ознак, що ти в стосунках із нарцисом”. Є психологи-інфлюенсери, які набирають тисячі підписників на викриттях «психопатів і нарцисів». Є навіть суто мемна культура: “Нарцис пішов, бо я не поставила крапку в меседжі”.

Можна було б сказати: ну ок, хай люди висловлюються. Але тут є кілька підводних каменів.

1. Популяризація ≠ просвіта

Коли складне поняття йде в маси, воно або спрощується, або спотворюється.
Уявімо, що діагноз нарцисичного розладу — це рентген. А те, що ми бачимо в TikTok — це селфі з фільтром “лікарська маска”.

Замість глибокого аналізу — списки ознак:

• “Він не привітав тебе з Днем народження? Точно нарцис.”
• “Вона любить лайки? Сто відсотків НРО.”
• “Якщо він сказав, що ти ‘знову драматизуєш’, біжи, це red flag”.

Це не психоосвіта. Це психо-поп-інквізиція.

2. Самодіагностика — нова пандемія

Дуже багато людей після перегляду відео чи читання блогу з ознаками НРО починають “ставити діагноз” собі або партнеру. Без розуміння контексту, без клінічної оцінки, без історії життя.

Меми про “я токсик” і “я емоційно недоступна, бо Венера в ретрограді” — це ще невинно. Але коли людина розриває стосунки, переконавшись, що інша сторона — «нарцис-психопат», бо вона двічі забула купити хліб — це вже зовсім інше кіно.

3. Зворотний бік хайпу — патологізація всього

Масове поширення терміну “нарцис” призводить до того, що:

• здоровий егоїзм плутають із розладом,
• самозахист — з агресією,
• упевненість у собі — з грандіозністю.

Це шкодить не лише тим, кого несправедливо таврують. Це шкодить і тим, хто справді має НРО і боїться звернутись по допомогу, бо в інтернеті вони — «монстри».

4. Чи є щось хороше у цьому?

Так.
Популяризація теми привела до того, що:

• про психічне здоров’я говорять більше;
• жертви аб’юзу отримують слова для опису пережитого;
• люди починають ставити питання: “А це нормальні стосунки взагалі були?”

У цьому сенсі навіть TikTok із його поверховістю — корисний. Але з умовою: якщо це лише перший крок. А не заміна психотерапії, не діагноз за 30 секунд і не привід «спалювати нарцисів на інфо-вогнищі».

Розділ 4. Справжній нарцисичний розлад: симптоми та особливості

Давайте на хвилину забудемо про TikTok, скрині з переписками та цитати «Пиши, коли подорослішаєш». Повернімось до психіатрії. Бо справжній нарцисичний розлад особистості — це не про “не лайкнув фото” або “вміє маніпулювати”. Це складний, стійкий і глибоко вкорінений патерн, який впливає на життя людини — і її оточення — роками.

💡 Що таке Нарцисичний розлад особистості у клінічному сенсі?

Нарцисичний розлад особистості (НРО) — це розлад з групи B (емоційно нестабільні, театральні, імпульсивні), який характеризується:

• Грандіозним почуттям власної важливості (перебільшення досягнень, очікування визнання як видатної особистості навіть без відповідних досягнень);
• Фантазіями про безмежний успіх, владу, красу чи ідеальне кохання;
• Переконаністю у своїй “особливості”, що може зрозуміти лише “обраний” коло людей;
• Потребою в надмірному захопленні з боку інших;
• Почуттям “привілею”, очікуванням особливого ставлення;
• Використанням інших для досягнення власних цілей;
• Відсутністю емпатії;
• Заздрістю або переконаністю, що заздрять йому/їй;
• Пихатою, зарозумілою поведінкою або ставленням.

Для діагнозу потрібно п’ять або більше цих ознак, присутніх стабільно, у різних життєвих контекстах, протягом років.

🎭 Що ховається за маскою?

Парадоксально, але під маскою впевненості та зверхності у людей з НРО часто живе:

• глибока вразливість до критики;
• болісна залежність від зовнішнього підтвердження (але ніколи не зізнаються в цьому);
• невміння регулювати сором — найтоксичніше почуття для нарциса;
• емоційна ізоляція — близькість викликає тривогу, тому стосунки або поверхневі, або маніпулятивні.

Це не просто “неприємні” люди. Це люди, які живуть у постійній емоційній боротьбі: між величчю і страхом бути нікчемними.

🧠 Види нарцисизму (так, їх більше одного)

Особливо часто в TikTok говорять саме про малигнентного нарциса — токсичного, агресивного, зловісного. Але клінічно це рідкісний і дуже важкий випадок.

🧬 Часті супутні проблеми (коморбідність)

• Депресія та тривога (особливо після краху грандіозних очікувань);
• Залежності (алкогольна залежність, наркотики, гральні — як спосіб втекти від болю);
• Інші розлади особистості — часто трапляються комбінації з антисоціальним або істеріонічним розладом.

📌 Чому НРО так важко діагностувати?

Бо нарцис зазвичай не приходить із проблемою “Я — нарцис”. Він приходить, бо:

• “Люди мене не цінують”;
• “Усі мене зраджують”;
• “Світ не розуміє моєї геніальності”.

І терапевт повинен зібрати цей складний пазл, не давлячи на опір, не провокуючи захист і не граючи в гру “я розкрив тебе за дві сесії”.

Розділ 5. Поширеність і цифри: статистика, вік, стать, культура

Після усього цього контентного феєрверку хочеться запитати:

А скільки їх, отих “нарцисів”, насправді?

Спойлер: менше, ніж здається, але більше, ніж зручно визнати.

• DSM-5 подає орієнтовну поширеність від 0.5 % до 1 % населення.
• Інші джерела — до 6.2 % (за результатами National Comorbidity Survey, США).
• Серед чоловіків: до 7.7 %.
• Серед жінок: до 4.8 %.
• Найвища поширеність — серед людей віком 20–29 років (деякі дослідження називають показник до 10 %).
• У клінічних умовах (серед пацієнтів психіатричних клінік): до 15 % мають ознаки НРЛ.

Тобто в середньостатистичній черзі до терапевта не кожен другий нарцис, але шанси є. Особливо, якщо людина страждає на ще один розлад із групи B.

👨‍🦱 Чоловіки vs жінки

Нарцисичний розлад особистості частіше зустрічається в чоловіків. Причини можуть бути різні:

• гендерні ролі й соціалізація (чоловікам “можна” бути холодними та домінантними);
• культурне заохочення до конкуренції, самопрезентації та “перемоги будь-якою ціною”;
• у жінок інші розлади групи B частіше (наприклад, істеріонічний).

Але це не означає, що жіночий нарцисизм — рідкість. Просто він частіше маскується, в тому числі й під жертвеність (“Я зробила для нього ВСЕ, а він…” — знайомо?).

🌎 Культура і географія

Цікаво, що показники НРО значно вищі в індивідуалістичних культурах (США, Канада, Західна Європа), де “будь особливим” — майже релігія.

У колективістських культурах (Азія, Африка, частково Східна Європа) нарцисичні патерни маскуються, або ж просто не отримують діагноз, бо:

• менше звертаються по психологічну допомогу;
• самоідентифікація з групою витісняє індивідуальну грандіозність.

📈 Google Trends, TikTok і цифри з інтернету

Тепер головне — хайп:

• Запит “narcissist” стабільно в топі з 2016 року.
• TikTok-хештег #narctok має понад 2 мільярди переглядів.
• Запит “narcissistic personality disorder” — понад 50 000 пошуків на місяць тільки в США та Канаді.
• Український сегмент: “нарцисичний розлад” стабільно в топах психологічних запитів серед «розлади особистості» (конкуренція — параноїдний і антисоціальний).

📌 Що нам це дає?

1. Тема гаряча, і її шукають. SEO-дружньо? Ще б пак.
2. Люди хочуть знати, з ким вони мають справу — і чи самі “не дай Боже нарцис”.
3. Але реальна поширеність значно нижча, ніж видається з мемів. Це створює дисонанс, і стаття на кшталт цієї — допомагає його розв’язати.

Розділ 6. Міфи про нарцисів (у форматі Міф → Правда)

Світ не терпить вакууму — там, де бракує розуміння, виникає магія. У випадку з нарцисами — магія вигадок, страшилок і “експертних” порад із TikTok. Розвіємо найпопулярніші міфи — без надмірної серйозності, але з фактами в кишені.

🧟‍♂️ Міф 1: Нарцис — це завжди монстр у людській подобі

Правда: Ні, але дякую за драму.
Не кожен нарцис — садист із планом знищити ваше життя. Багато людей із НРО — це глибоко вразливі, тривожні люди, які навчилися виживати через маску величі. Часто вони самі потерпають від власної поведінки більше, ніж ті, кого “контролюють”.

💄 Міф 2: Це діагноз лише для чоловіків

Правда: Нарцисизм не має гендеру.
Так, серед клінічно діагностованих осіб більше чоловіків, але жінки з НРО існують — просто вони частіше поводяться менш відкрито. У них більше прихованого нарцисизму: образа, демонстративна жертвенність, пасивна агресія. Це не менш складно — просто по-іншому подається.

❤️ Міф 3: Нарцис не вміє любити

Правда: Він/вона любить — але інакше.
Проблема не в відсутності любові, а в тому, як вона функціонує. У нарцисів любов часто змішана з потребою контролю, утвердження себе через іншу людину, страхом залишення. Це токсична, але не повністю “порожня” любов. У глибині — там таки є потреба в близькості. Просто вона дуже-дуже погано реалізується.

🛋️ Міф 4: Нарцис ніколи не звернеться до психотерапевта

Правда: Звернеться — якщо все піде пеклом.
Так, нарциси не перші в черзі до психотерапії. Але коли стикаються з крахом (розлучення, звільнення, соціальна ізоляція), приходять. Іноді з позиції “з усіма щось не так”, але це вже точка входу. Грамотна терапія (особливо схема-терапія, КПТ, психодинаміка) може допомогти.

🔥 Міф 5: Їх треба уникати, блокувати і йти в монастир

Правда: Втекти — не завжди єдиний вихід.
Так, деякі ситуації з нарцисом — деструктивні. Але не кожна така людина — аб’юзер. Якщо йдеться про когось із сім’ї, колегу або навіть себе — просто блокування не завжди працює. Усе залежить від ступеню проявів, готовності до змін, і — так — від наявності психотерапії. Інколи контакт можна налагодити. Але межі мають бути залізобетонні.

Ці міфи виглядають безневинно, поки не стають причиною самодіагнозів, розриву стосунків або стигматизації. Говорімо чесно — без демонизації, але й без гламуризації.

Розділ 7. Чи можна вилікувати нарцисичний розлад?

Питання, яке найчастіше лунає після 20 хвилин відео «Ознаки нарцисичного аб’юзу»:

“А він/вона взагалі виліковується?”
“Чи є шанс, що вони зміняться?”
“А якщо це я — нарцис? Мені кінець?”

Коротка відповідь:
НРО — це не вирок, але й не застуда.

🔍 Що означає “вилікувати”?

Нарцисичний розлад — це не грибок, який можна здерти маззю. Це структура особистості, сформована ще в дитинстві. Тобто ми не говоримо про “вилікувати”, як “забрати симптом”. Ми говоримо про:

• усвідомлення своїх патернів,
• вивчення нових стратегій поведінки,
• формування більш здорової ідентичності,
• відновлення емпатії та міжособистісного контакту.

Це довго. Це боляче. Це складно. Але це можливо — за умов мотивації, підтримки та досвідченого терапевта.

💬 Чи звертаються нарциси до психотерапевтів?

Рідко. Але так.
Частіше за все — не з проханням “лікуйте мій нарцисизм”, а з чимось іншим:

• депресія (“усі мене зрадили”),
• тривога (“мене не цінують на роботі”),
• розрив (“чому вона/він пішла, якщо я такий крутий?”),
• або проблеми в соціумі.

НРО — це такий розлад, де причина страждання проєктується назовні. І саме тому терапевт має дуже акуратно “підкопатися” до справжньої рани, не ламаючи захисні стіни.

🧠 Які методи працюють?

Зазвичай це довготривала робота — місяці, а іноді й роки. Але результати є: пацієнти починають краще регулювати емоції, будувати менш деструктивні стосунки, зменшують рівень конфліктності.

⚠️ Коли краще тікати?

Давайте чесно: не кожен “нарцис” — кандидат у психотерапію.

Якщо людина відмовляється брати відповідальність,
якщо постійно перекладає вину,
якщо звинувачує весь світ — то це ще не кінець.
Але якщо вона маніпулює, принижує, влаштовує циклічний аб’юз, і при цьому не визнає проблеми, —
то іноді найздоровіше рішення — йти.

Це не “здатися”. Це — вижити.

🙋 А якщо я підозрюю Нарцисичний розлад особистості у себе?

По-перше — вітаю: самоусвідомлення вже наполовину знімає діагноз.
По-друге — ти не зобов’язана/зобов’язаний жити у вічному соромі чи захисті.
Почати терапію, відслідковувати свої реакції, вчитись справжній емпатії — це шлях не до “позбавлення”, а до людяності.
Так, це буде непросто. Але хто сказав, що бути собою — це легка прогулянка?

Розділ 8. Якщо ти живеш поруч із нарцисом

Цей розділ не про діагнози. Це про досвід. Про тих, хто прокидається вранці з відчуттям провини за щось, чого не робив. Про тих, хто сумнівається у власній реальності, бо кожна розмова — мов бій із привидом. Про життя поруч із людиною, яка завжди права, завжди жертва, завжди головна зірка в кімнаті.

І неважливо, хто це — твій партнер, батько, сестра чи керівник. Стосунки з нарцисом залишають слід. Але цей слід не обов’язково має стати рубцем.

🔍 Як розпізнати, що ти живеш поруч із нарцисом?

Не поспішай із діагнозами. Але якщо ти помічаєш:

• Циклічність “медовий місяць → знецінення → покарання”;
• Постійне применшення твоїх потреб та емоцій;
• Викривлення фактів, брехню, переписування історії;
• “Газлайтинг” — коли тебе переконують, що ти неадекватна/ий;
• Токсичну ревність, контроль, обесцінення, сарказм замість діалогу;
• Гру в мовчанку, образи, звинувачення у своїй же болючій реакції —

то є сенс замислитись: це любов чи контроль? Партнерство чи гра в одні ворота?

🧱 Межі — твоя броня

Ти не зобов’язана:

• розуміти його/її дитячу травму;
• терпіти приниження, бо “він просто такий”;
• пояснювати свої емоції тричі на день;
• доводити, що ти не винна в його/її поганому настрої.

Ти маєш право на:

• особисті кордони;
• час без драми;
• реакцію на знецінення;
• підтримку — навіть якщо інша сторона вважає тебе “чутливою”.

🛠 Що може допомогти?

1. Називати речі своїми іменами.
   “Це було приниження, не жарт.”
   “Це була критика, не турбота.”
   “Я маю право не відповідати прямо зараз.”
2. Вести щоденник подій і реакцій.
   Якщо тобі часто кажуть: “Ти вигадуєш” — нотуй. Це твоя реальність, не їхня.
3. Не втягуватись у пояснення, виправдання, спростування.
   Це не діалог — це пастка. Якщо тебе не чують, не витрачай голос.
4. Шукати підтримку: терапія, групи, друзі.
   Ізоляція — головна стратегія нарциса. Не грай за його правилами.

🚪 Коли треба йти?

Іноді стосунки з нарцисом — це пастка, де є тільки три сценарії:

• ти зламуєшся;
• ти втрачаєш себе;
• ти йдеш.

Якщо твої ресурси виснажено, якщо здоров’я псується, якщо діти це бачать —
це сигнал.
Ніхто не зобов’язаний бути терапевтом у стосунках. Навіть якщо дуже хочеться допомогти. Особливо якщо тобі в обмін пропонують лише звинувачення і порожнечу.

Розділ 9. Рефлексія: світ, де кожен другий — “нарцис”

Ми живемо у світі, де діагнози стали частиною повсякденного сленгу.
Хтось має “тривожку”, інший “пограничку”, а кожен третій — “нарцисика”.
З одного боку — прекрасно: нарешті психічне здоров’я перестає бути табу.
З іншого — ми граємось у самодіагностику так, ніби це Tinder: свайпнув — і підписав, хто перед тобою.

📣 Коли кожен другий — нарцис

У масовій культурі нарцис — це:

• будь-який неприємний партнер,
• людина, яка критикує,
• той, хто піклується про себе,
• або просто не розділяє твого бачення світу.

Справжній нарцисичний розлад, як ми вже з’ясували, набагато глибший, сумніший і рідкісний. Але через інтернет, меми і токсичну популярність терміна межа стерлась.
І коли все — нарцисизм, то нічого не є нарцисизмом.

💡 Світ, що створює нарцисів

Ось парадокс:
Ми кажемо “Всі навколо — нарциси!”
Але чи не сам цей світ стимулює нарцисизм?

• Культура лайків, підписок, візуального успіху.
• “Будь особливим”, “Не зливайся з натовпом”, “Стань найкращою версією себе”.
• Соцмережі, де ти — бренд, а не людина.

Можливо, частина “епідемії нарцисизму” — це просто відображення часу.
Ми всі трохи захоплені собою. Ми всі хочемо бути поміченими.
І це — не розлад. Це — людське.

🧭 Де межа?

Межа між:

• здоровим его і грандіозною ілюзією;
• самоповагою і використанням інших;
• особистими межами і знеціненням чужих.

Визначити її можна лише глибоким самоаналізом, діалогом, терапією — а не TikTok-чеклістом.

🤝 Діагноз — це не вирок і не ярлик

Люди з НРО не обирали бути такими.
Більшість із них пережили емоційне занедбання, знецінення, травму.
Їхня грандіозність — це броня. Їхня неемпатійність — це сліпа зона.
Це не виправдання, але й не привід палити на вогнищі.

Ми не зобов’язані “рятувати” всіх, але можемо обрати — з ким і як ми будуємо стосунки.
Без романтизації. Без стигми. Без потреби перетворити особистість на мем.

Розділ 10. FAQ — відповіді на найпоширеніші запитання про Нарцисичний розлад особистості

❓Чи нарцис усвідомлює, що він нарцис?

Не завжди.
Більшість не бачать своєї проблеми — вони щиро вважають, що винен світ, “всі заздрять” і “мене недооцінюють”.
Але на глибинному рівні — багато хто з них страждає. І це страждання іноді проривається в депресіях, гніві, тривозі. Усвідомлення приходить рідко — але коли приходить, це вже шанс на зміни.

❓Чи може нарцис любити?

Може. Але специфічно.
Це буде любов, змішана зі страхом втрати контролю, потребою в захопленні, ревнощами, униканням вразливості. Нарцис любить — але так, щоб не втратити обличчя. Тобто — не зовсім про близькість, більше про емоційне володіння.

❓Чи нарцис може змінитися?

Так, але не кожен і не сам.
Зміни можливі через психотерапію, глибоку кризу, іноді — втрату значущої людини. Але процес тривалий і непростий. І потребує дуже високого рівня мотивації. Якщо нарцис не бачить проблеми — шансів мало. Якщо бачить — працювати можна.

❓Чи можна жити з нарцисом?

Інколи — так. Часто — ні.
Залежить від рівня нарцисизму, готовності до змін, твоїх ресурсів. Деякі люди з нарцисичними рисами можуть бути керованими, якщо є межі, терапія, і вони визнають потребу в роботі над собою. Але якщо це аб’юз, знецінення й контроль — вихід один: рятувати себе.

❓А якщо я сам(а) — нарцис?

Почни з цього питання — і ти вже не “типовий нарцис”.
Саморефлексія — це перший крок. Якщо ти бачиш у собі риси НРО і це тобі заважає — звернись до психолога. Тобі не треба жити під етикеткою. Є інший варіант: жити не за сценарієм — а за реальністю. І навчитися бути з іншими — без маски, без тиску, без страху.

Всі статті на тему Психологічне насильство

📎 Читайте також:

• Всі статті на тему Розлади особистості 
• Психологічне насильство: як розпізнати, вийти з нього і відновитись
• Розлади особистості: коли характер стає пасткою
• Параноїдний розлад особистості: симптоми, причини та допомога
• Пограничний розлад особистості: коли емоції як американські гірки
• Антисоціальний розлад особистості: як розпізнати й що робити?
• Шизоїдний розлад особистості: самотність за власним вибором чи біль у тиші?
• Істеріонічний (гістеріонічний) розлад особистості: драма — це стиль чи захист?
• Токсичні відносини: як закохатися в аб’юз і не помітити

Дізнатися більше про психолога можна на сторінці «Про мене».
Опис послуг та формат роботи – у розділі «Послуги».
Щоб записатися на консультацію, перейдіть за посиланням: Запис на консультацію.