Чоловік у темному одязі сидить зі схиленою головою, закривши обличчя руками, на тлі темної бетонної стіни. Поруч білим шрифтом українською написано: «Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)». Атмосфера напружена, передає глибокий емоційний стан.

Посттравматичний стрес і травма Травма війни 23/06/2025 By Inna 0 Comments

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): симптоми, причини, як зцілити психіку після травми

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це не просто «нерви» або «емоційна слабкість». Це серйозний психічний стан, який виникає після переживання глибоко травматичної події: війни, насильства, втрати, катастрофи.
Це коли тіло вже в безпеці, а мозок досі веде війну. Життя після травми змінюється назавжди. Але змінене — не означає зламане. Психіка має здатність виживати, захищати і навіть відновлюватися. Головне — зрозуміти, що з тобою відбувається, дати цьому назву і не залишитися наодинці.

що таке Посттравматичний стресовий розлад ПТСР і чому важливо про це говорити

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це не «слабкість характеру» і не щось, що стосується виключно військових. Це — реакція мозку та психіки на події, які були занадто болючими, небезпечними або просто неможливими для перетравлення в моменті.

Людина з ПТСР ніби продовжує жити в умовах тієї самої травми, навіть якщо час минув і зовнішня небезпека зникла. Організм тримає напругу, мозок «перемотує» травматичні події, сон не дає відпочити, а тіло та емоції поводяться так, ніби все ще триває бій.

ПТСР можуть мати:

військові, які повернулись із фронту;
цивільні, які пережили обстріли, окупацію чи втрату близьких;
жінки й чоловіки після домашнього або сексуального насильства;
діти, які стали свідками жорстокості або втрати;
люди, що пережили аварії, стихійні лиха, реанімації, пологи, переселення.

У цій статті ми:

пояснюємо, як проявляється ПТСР у дорослих і дітей;
розбираємо симптоми, фази, типи та механізми мозку;
показуємо, що реально допомагає;
даємо просту мову для складних речей, аби кожен міг краще зрозуміти себе — або підтримати близьку людину.

Психічна травма — не вирок. Але вона потребує уваги, розуміння й турботи. І саме з цього починається зцілення.

Причини ПТСР: які події запускають травму

Не всі травматичні події призводять до ПТСР, але кожна з них створює для цього потенціал. Посттравматичний розлад — це реакція на досвід, який був надмірно болючим, шокуючим або безсилим. Часто — той, що порушує базове відчуття безпеки, контролю та передбачуваності.

Найпоширеніші причини ПТСР:

Воєнні події: участь у бойових діях, обстріли, полон, втрата побратимів, життя під обстрілами.
Домашнє або сексуальне насильство: фізичне, психологічне, сексуальне насильство в будь-якому віці.
Аварії та катастрофи: ДТП, вибухи, пожежі, техногенні катастрофи.
Смерть близької людини: особливо раптова або трагічна.
Медичні травми: складні пологи, операції, важкі діагнози, перебування в реанімації.
Дитяча травматизація: нехтування, насильство, розлучення батьків, втрати в ранньому віці.
Переселення, біженство, окупація: особливо без доступу до підтримки та базових ресурсів.

Важливо: психіка кожної людини індивідуальна. Те, що для однієї людини — «шок, але впоралась», для іншої — глибока рана, що залишає слід на роки.

Український контекст:

Після 2022 року кількість людей із потенційними симптомами ПТСР в Україні різко зросла. Психологи та лікарі бачать наслідки:

у військових і волонтерах;
у цивільних, що пережили окупацію;
у жінок і дітей, які стали жертвами насильства;
у родинах, які втратили близьких.

ПТСР — це не просто реакція на війну. Це ще й наслідок життя в постійному стресі, де навіть новини, сирени чи несправедливість можуть ставати повторною травматизацією.

Прояви ПТСР у дорослих та дітей

Посттравматичний розлад має багато облич. Іноді це класичні «флешбеки з кіно», але частіше — непомітніші симптоми: хронічне напруження, відсутність емоцій, безсоння, раптові спалахи злості. У дітей прояви можуть бути зовсім іншими — навіть не схожими на страх.

🧍‍♀️ У дорослих:

Флешбеки та нав’язливі спогади
Травматична подія «перемотується» в пам’яті знову і знову, іноді — з повною тілесною реакцією (тремор, піт, пришвидшене серцебиття).
Нічні кошмари та порушення сну
Людина боїться засинати, спить уривками, бачить сни, в яких «усе повторюється».
Уникання
Спілкування, місця, події, теми, що нагадують про травму — стають табу. Людина уникає навіть власних емоцій.
панічні атаки (ПА) при ПТСР — трапляються досить часто, хоча не у всіх. За різними дослідженнями, від 30% до 50% людей із ПТСР можуть періодично переживати панічні епізоди або симптоми, подібні до ПА.
Підвищена збудливість
Гіпернастороженість, дратівливість, легкий переляк, «реакція на звук дверей, як на вибух».
Емоційне оніміння
Людина ніби не відчуває нічого. Байдужість до себе, до дітей, до того, що раніше було важливим.
Почуття провини, сорому, гніву
Зокрема — провина вижившого: “Я залишився, а інші ні. Чому?”
Часто — внутрішня агресія, спрямована на себе або інших.
Зловживання психоактивними речовинами
Алкоголь, транквілізатори, стимулятори як спосіб заглушити симптоми.
Соматичні прояви
Головний біль, біль у шлунку, напруга в м’язах, панічні атаки — без видимих медичних причин.

🧒 У дітей та підлітків:

Ігри або малюнки, пов’язані з травмою
Навіть якщо дитина не говорить — вона грає у війну, малює вбивства, відтворює сцени насильства.
Регрес у розвитку
Наприклад, повернення енурезу, заїкання, страхи, які вже пройшли раніше.
Постійна тривожність або знервованість
Страх бути покинутим, тримання за маму, відмова спати самостійно.
Агресія або аутоагресія
Вибухи гніву, самопошкодження, втрата контролю над емоціями.
Проблеми з концентрацією, навчанням
Погіршення пам’яті, невміння зосередитись, «відсутній погляд».
Уникання певних людей, місць, ситуацій
Може проявлятись як різке небажання йти в школу, бачити бабусю, дивитись певні фільми.

Важливо: дитина не завжди скаже «мені страшно». Але її тіло і поведінка можуть кричати про це без слів.

Симптоми: Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) чотири головні кластери

У діагностиці ПТСР симптоми поділяють на чотири великі групи. Це не просто список — це спосіб зрозуміти, чому людина поводиться так, як поводиться, і що саме в ній зараз страждає: пам’ять, тіло, емоції чи поведінка.

1. Повторне переживання (intrusions)

Флешбеки: людина ніби знову «там» — у моменті травми.
Кошмари з однаковим сюжетом або емоцією (страх, безпорадність).
Раптові думки, образи, запахи чи звуки, що викликають паніку.
Фізичні реакції на тригери: серцебиття, піт, спазми.

2. Уникання (avoidance)

Людина уникає всього, що нагадує про травму: людей, тем, місць, розмов.
Відсторонення від емоцій: «не хочу про це думати», «нічого не відчуваю».
Втрата інтересу до життя, що колись було цінним.

3. Негативні зміни в мисленні та настрої

Постійне відчуття провини, сорому, гніву на себе або світ.
Песимізм, втрата надії: «нічого вже не буде добре».
Відчуження: «ніхто мене не розуміє», «я не такий/така, як усі».
Зниження пам’яті або труднощі в згадуванні деталей травми.

4. Зміни у фізіологічній реактивності (arousal)

Надмірна пильність, «як натягнута струна».
Вибухова дратівливість, гнів без очевидної причини.
Проблеми зі сном, засинанням або часті пробудження.
Труднощі з концентрацією.
Різкі реакції на звуки, рухи, несподіванки — як переляк тварини.

Пам’ятаймо: симптоми не завжди зʼявляються відразу після події. Інколи ПТСР «накриває» через кілька місяців або навіть років. Це не робить його менш справжнім.

Як працює мозок при ПТСР: біологія травми

Посттравматичний розлад — це не просто «психологія». Це ще й фізіологія. Після сильного стресу мозок буквально змінюється. Не назавжди, але достатньо, щоб впливати на мислення, емоції та поведінку.

🧠 Що відбувається в мозку під час травми?

Мигдалина (amygdala) — центр страху й тривоги. Під час травми вона вмикає “сирену”: тіло мобілізується, адреналін зашкалює, увага звужується. У ПТСР ця «сирена» залишається в активному режимі навіть після закінчення небезпеки.
Гіпокамп (hippocampus) — обробляє спогади, прив’язує їх до часу і місця. При ПТСР він «плутається»: травматичні події зберігаються не як минуле, а як щось, що ніби відбувається знову.
Префронтальна кора (prefrontal cortex) — логіка, самоконтроль, планування. У стані травми вона “вимикається”: тому людині важко пояснити собі, що зараз все безпечно.

🔁 Чому симптоми повторюються?

Мозок «не завершив» травматичну подію. Вона ніби не інтегрувалася у звичайну памʼять.
Тому він знову і знову намагається її “перепрожити” — через флешбеки, сни, нав’язливі думки.

Це схоже на спробу переварити шматок, який застряг: поки не пройде — тіло буде намагатись щось з цим зробити.

🧩 Чому мозок не «відпускає»?

Він діє не як “аналітик”, а як “охоронець”. І якщо бодай щось нагадує про травму — запускається тривога.
Для мозку краще “перебдєть”, ніж не добдєть. Тому краще помилково сприйняти безпечну ситуацію за небезпеку, ніж навпаки.
У результаті — гіпернастороженість, паніка, втома від постійного сканування реальності.

ПТСР — це не “істерика”, не “вигадка” і не “слабкість”. Це гіперактивований мозок, що намагається врятувати тебе. Просто він загрався в охоронця.

Фази Посттравматичного стресового розладу ПТСР: як розвивається розлад

ПТСР не виникає миттєво — це процес. Спочатку організм реагує на шок і стрес, як і має реагувати: мобілізацією, запереченням, захистом. Але якщо симптоми не зникають, а поглиблюються — формується повноцінний розлад.

🔹 1. Гостра стресова реакція (перші години – дні після травми)

Шок, заціпеніння, “відключка” емоцій.
Може бути плач, паніка, агресія — або повна відсутність реакцій.
Організм у режимі виживання.

Це ще не ПТСР, а нормальна реакція на ненормальні обставини.

🔹 2. Гострий ПТСР (до 1 місяця після події)

З’являються флешбеки, тривожні сни, нав’язливі спогади.
Людина уникає розмов, ізолюється, не спить.
Емоції або “зашкалюють”, або повністю відсутні.

На цьому етапі важливо вчасно звернути увагу. Психологічна перша допомога здатна запобігти хронізації.

🔹 3. Хронічний Посттравматичний стресовий розлад (від 1 місяця до років)

Симптоми не минають, а інтегруються в повсякденність.
Людина живе в напрузі: тіло завжди на сторожі, емоції нестабільні.
Порушуються стосунки, робота, самовідчуття.

Хронічна форма часто маскується під “характер” або “обставини” — але це захисна оболонка травми.

🔹 4. Комплексний ПТСР (К-ПТСР) (окрема тема, але логічне продовження)

Виникає при довготривалих, повторюваних травмах (дитинство, полон, аб’юз).
Проявляється не тільки спогадами, а глибинними змінами особистості.
Детально про нього — в окремому блоці далі.

Час не лікує. Він просто дозволяє уникати — до моменту, коли психіка більше не може тримати всередині.

Комплексний Посттравматичний стресовий розлад (К-ПТСР): коли травма триває роками

Не всяка травма — одноразова. Деякі події не закінчуються «вибухом» — вони розтягуються на місяці й роки. Постійне насильство, життя в небезпеці, дитинство в емоційному холоді. Така хронічна травматизація не просто залишає шрами — вона формує іншу структуру психіки. Це і є комплексний посттравматичний стресовий розлад — К-ПТСР (від англ. C-PTSD, Complex PTSD).

🧠 Що таке Комплексний Посттравматичний стресовий розлад К-ПТСР?

К-ПТСР — це форма посттравматичного розладу, яка виникає не через одну подію, а через тривалий, повторюваний, неконтрольований стрес. Людина не мала змоги втекти, захиститися або бодай назвати те, що з нею відбувалося, — травмою.

🧨 Типові джерела К-ПТСР:

емоційне або фізичне насильство в дитинстві;
життя з аб’юзивним партнером або батьками;
перебування в полоні чи окупації;
психологічне знущання в замкнутому середовищі (секта, інтернат, в’язниця);
повторна травматизація: втрата, війна, насильство — знову і знову.

🧩 Симптоми К-ПТСР — що відрізняє його від “звичайного” ПТСР:

Симптом	ПТСР	К-ПТСР
Флешбеки, нічні кошмари	✅	✅
Тригери, уникання	✅	✅
Гнів, тривога	✅	✅
Хронічна низька самооцінка	⛔️	✅
Проблеми з довірою та близькістю	⛔️	✅
Сором, токсична провина	⛔️	✅
Дисоціація, втрата себе	⛔️	✅
Постійна нестабільність емоцій	⛔️	✅

⚙️ Як формується К-ПТСР?

Людина не просто боїться — вона втрачає відчуття себе.
У мозку укорінюються схеми: «я нічого не варта», «мені не можна довіряти», «всі мене кинуть».
Формується навчена безпорадність: коли здається, що змінити вже нічого не можна.

🛠 Як лікується К-ПТСР?

Тут недостатньо “поговорити про подію” чи “розслабитись”. Лікування довге й глибоке, бо й травма була не миттєвою.

Найефективніші підходи:

Схема-терапія — працює з глибинними переконаннями та режимами.
Травмофокусована КПТ — допомагає переосмислити досвід.
ЕМДР — активує переробку заморожених травматичних спогадів.
Тілесно-орієнтована терапія — повертає відчуття безпеки в тілі.
Підтримувальна медикаментозна терапія, якщо симптоми важкі.

Якщо ПТСР — це рана, то К-ПТСР — це тиск, що тривав роками. Але навіть найглибші зміни не є остаточними. Мозок — нейропластичний. А отже, відновлення можливе.

Стаття: Чим відрізняється ПТСР, КПТСР та горе

🔰 Фактори, що знижують ризик ПТСР:

Психологічна перша допомога
Просте людське «ти не один» у перші години/дні після травми вже здатне стабілізувати систему.
Підтримка оточення
Якщо людина не сама: має з ким говорити, кому довіряти — шанси на адаптацію зростають у рази.
Доступ до інформації
Розуміння, що реакції після травми — це нормально, зменшує паніку та стигму.
Можливість розповісти про досвід
Не «накручувати» думки в собі, а мати простір для безпечного вираження — у розмові, щоденнику, мистецтві.
Стабільність базових потреб
Їжа, сон, дах над головою, спокійне середовище. Без цього психіка не буде зцілюватись — вона виживатиме.
Досвід попередніх успішних подолань
Люди, які раніше вже переживали складні періоди й вийшли з них, частіше демонструють психологічну стійкість.
Особистісні ресурси
Саморегуляція, гнучке мислення, здатність просити допомоги, духовні переконання.

Висновок: найкраща профілактика ПТСР — не мовчати, не ізолюватися, не «триматись до останнього».
Психіка має потенціал до зцілення — але їй треба в цьому допомогти.

Що допомагає зціленню після травми

Травма — це розрив. Але зцілення можливе. Психіка не повернеться до «як було раніше», та вона здатна побудувати нове — іноді навіть міцніше. Важливо знати: шлях до відновлення не вимагає героїзму. Він потребує часу, підтримки й правильних інструментів.

🧠 Психотерапія

Найефективніші методи при ПТСР:

КПТ (когнітивно-поведінкова терапія)
Вчить розпізнавати й змінювати автоматичні думки, знижує тривожність і уникаючу поведінку.
Травмофокусована КПТ
Дає змогу проговорити травматичну історію поступово, без перевантаження.
ЕМДР (десенсибілізація та репроцесинг за допомогою рухів очей)
Активує переробку «застряглих» спогадів — мозок ніби «доперетравлює» їх.
Схема-терапія
Підходить при К-ПТСР — працює з глибинними переконаннями, режимами, емоційними потребами.
Тілесно-орієнтована терапія, TRE, SE
Повертають відчуття тіла, стабілізують через роботу з тілесними реакціями.

💊 Медикаментозна підтримка

Антидепресанти, стабілізатори настрою, снодійне
Призначаються, якщо симптоми тяжкі, є безсоння, депресія, суїцидальні думки.
Важливо: медикаменти не лікують травму, але допомагають зменшити симптоми, щоб людина могла працювати над собою.

🧘‍♀️ Самодопомога і щоденні практики

Щоденник переживань
Записування думок і реакцій допомагає структурувати хаос у голові.
Дихальні техніки, майндфулнес, заземлення
Дають відчуття контролю над тілом і моментом “тут і зараз”.
Рутина і структура дня
Прогулянки, режим сну, харчування — базові, але життєво важливі.
Обмеження тригерів
Мінімізувати новини, сцени насильства, перегляд подій, що провокують флешбеки.

🧑‍🤝‍🧑 Підтримка спільноти

Групи самодопомоги, спільноти ветеранів, волонтерів, людей із ПТСР
Суспільне визнання травми — відсутність стигми, можливість «бути з цим» на людях

Зцілення — це не момент, а процес. І навіть один крок — звернення до психолога, розмова з другом, один день без алкоголю — вже частина цього шляху.

Як допомогти собі та іншим з ПТСР

ПТСР ізолює. Людина часто вірить, що «зі мною щось не так», «ніхто не зрозуміє», «я зіпсований(а)». Найважливіше в цей момент — підтримка. І вона може початися з простого: «Я з тобою. Я поруч».

🧍‍♀️ Якщо ти живеш із ПТСР:

Дозволь собі визнати проблему
ПТСР — це не вигадка. Це реальний стан, і ти не один(одна), хто з цим стикається.
Навчися розпізнавати тригери
Що викликає напругу, флешбеки, агресію? Це перший крок до саморегуляції.
Введи “якірні” ритуали
Простий щоденний план (навіть «почистити зуби, прогулятись, поїсти») знижує хаос.
Пиши. Дихай. Заземлюйся.
Думки — на папір, дихання — глибоке, відчуття — в тіло. Це повертає контроль.
Шукай допомогу.
Це не соромно, не слабко і точно не марно. Психолог — не розкіш, а інструмент виживання.

🤝 Якщо поруч — людина з ПТСР:

Не змушуй розповідати.
«Розкажи, що сталося» — не завжди терапія. Повага до меж — головне.
Будь стабільним і передбачуваним.
Людина з ПТСР боїться хаосу. Спокій, сталість, прості фрази — найцінніше.
Не кажи: “тримайся”, “не думай про це”, “забудь”.
Ці фрази лише підсилюють ізоляцію. Замість цього:
“Ти маєш право так почуватися”,
“Я з тобою, коли ти готовий(а)”.
Піклуйся про себе.
Бути поруч із травмованою людиною важко. Не намагайся “врятувати” — це не твоя відповідальність. Підтримка ≠ самопожертва.

❌ Чого не варто робити:

Принижувати, засуджувати, сміятись із “реакцій” — навіть жартома.
Робити вигляд, що “нічого не сталося”.
Порадити “випити” або “розслабитись”.
Тиснути: “Скільки можна це згадувати?”.

Найпотужніше лікування — це стосунки, у яких є безпека. Психіка зцілюється там, де її не ламають знову.

Життя після ПТСР: чи можливе одужання

Посттравматичний стресовий розлад не зникає «одного ранку». Це не застуда. Але це і не вирок. Більшість людей із ПТСР поступово відновлюються — за умови, що не залишаються в цьому самі, що отримують допомогу і, головне, не здаються, коли важко.

📈 Чи можливо повністю одужати?

Так. Але «одужати» не означає забути травму або повернутися до того, як було раніше. Це означає:

спати вночі без нападів паніки;
не уникати близьких людей;
мати емоції, крім страху чи гніву;
жити з памʼяттю, але не в ній.

Успішне відновлення — це не “я вже не травмований(а)”. Це “травма більше не керує моїм життям”.

🌱 Посттравматичне зростання: таке існує

Іноді, після глибокої роботи над собою, люди помічають:

нову чутливість до життя;
глибші стосунки;
зміну пріоритетів;
відчуття сили, про яку не підозрювали.

Це не означає, що травма була “на краще”. Це означає, що психіка здатна не просто пережити, а й трансформувати досвід у щось життєздатне.

🧭 Що допомагає на цьому шляху:

Дозволити собі бути “ще не в нормі”.
Не порівнювати своє зцілення з чужим.
Знати: навіть зриви — частина процесу.
Іноді просто: прокинутись, поїсти, зробити крок — і цього вже достатньо на сьогодні.

Життя після ПТСР — це не про те, щоби знову сміятися. Це про те, щоби навчитися не боятись, коли сміятися хочеться.

Міфи про Посттравматичний стресовий розлад ПТСР: у що досі вірять — і дарма

Попри те, що ПТСР — офіційно визнаний психічний розлад, навколо нього досі багато упереджень. Через це люди соромляться звертатися по допомогу, знецінюють свій стан або вважають, що «їм просто треба зібратись». Розберемо найпоширеніші міфи.

🧨 Міф 1: ПТСР буває тільки у військових

Правда: ПТСР може виникнути у будь-кого, хто пережив важку або тривалу травму: насильство, смерть близьких, аварію, пологи, війну в тилу, утрату дому, окупацію.

🧨 Міф 2: Якщо травма була давно — це вже не ПТСР

Правда: ПТСР може проявитися через місяці або навіть роки після події. Багато людей «тримаються» роками — поки психіка не вичерпає свої резерви.

🧨 Міф 3: Тільки слабкі отримують ПТСР

Правда: Це не про силу. Це про надмірність досвіду. Дуже часто ПТСР виникає саме у тих, хто довго “тримався”, мовчав, допомагав іншим.

🧨 Міф 4: Якщо не кричу ночами — значить, у мене не ПТСР

Правда: У кожного симптоми різні. Уникання, безсоння, внутрішнє оніміння, агресія, біль у тілі — це теж прояви ПТСР.

🧨 Міф 5: “Просто треба відволіктись і не думати”

Правда: Уникання може тимчасово допомогти. Але неперероблена травма нікуди не зникає — вона повертається через симптоми, тіло або стосунки.

🧨 Міф 6: Психолог не допоможе, треба “самому пережити”

Правда: Іноді сам — це найгірший варіант. Психолог не забирає біль, але допомагає не залипнути в ньому й знайти шлях до зцілення.

🧨 Міф 7: Люди з ПТСР — небезпечні, агресивні, «неадекватні»

Правда: У більшості людей із ПТСР основна реакція — страх, замикання в собі, уникання, а не агресія.
Так, іноді може з’являтися підвищена дратівливість чи спалахи гніву — але це захисна реакція, а не ознака небезпечності. Люди з ПТСР набагато частіше страждають самі, ніж становлять загрозу іншим.

Суспільна стигма шкодить більше, ніж сам розлад. Вона не дає звернутись по допомогу — і тільки поглиблює ізоляцію.

Часті запитання про ПТСР (FAQ)
❓ Чи може ПТСР пройти сам?
🔹 Іноді — так. Але у більшості випадків симптоми затягуються або хронізуються, якщо не надати підтримки чи терапії.
🔹 Якщо минуло більше 1 місяця, а стан не покращується — краще не чекати.
❓ Як довго триває Посттравматичний стресовий розлад?
🔹 Від кількох місяців до років — залежно від тяжкості травми, підтримки, терапії та супутніх чинників.
🔹 При належному лікуванні — симптоми зменшуються або повністю зникають.
❓ Чи можна вилікувати ПТСР без психолога?
🔹 У легких випадках допомагають самодопомога, підтримка, стабільне середовище.
🔹 Але глибока травма, флешбеки, дисоціація, К-ПТСР — вимагають професійної допомоги.
❓ Чи допомагає медичний канабіс при ПТСР?
🔹 У деяких країнах канабіс дійсно застосовують при ПТСР — як додатковий засіб для зменшення тривожності чи покращення сну.
🔹 Але доказова база ще обмежена. Канабіс не замінює психотерапію, може мати побічні ефекти, викликати залежність або погіршити дисоціацію.
🔹 Потрібна індивідуальна оцінка та контроль фахівця.
❓ Чи ПТСР впливає на мозок?
🔹 Так. ПТСР пов’язаний із підвищеною активністю мигдалини (страх), зниженням активності префронтальної кори (контроль) та порушеннями в роботі гіпокампа (памʼять).
🔹 Це тимчасові, зворотні зміни. Мозок здатний відновлюватись.
❓ У чому різниця між ПТСР і К-ПТСР?
🔹 ПТСР — наслідок однієї або кількох травматичних подій.
🔹 К-ПТСР — результат тривалого, повторюваного насильства або хронічної небезпеки.
🔹 У К-ПТСР більше симптомів: порушення самооцінки, довіри, стабільності, ідентичності.
❓ Чи бувають рецидиви після одужання?
🔹 Так. Нові тригери, схожі ситуації, сильний стрес можуть викликати повернення симптомів.
🔹 Але після терапії людина має більше інструментів — і повертається до стабільності швидше.

Висновки: ПТСР — це не кінець

Травма змінює нас. Інколи ламає. Але психіка — не скло, яке розбивається раз і назавжди. Вона скоріше схожа на м’яз: якщо пошкодити — болить, але з лікуванням та підтримкою — відновлюється. І навіть стає сильнішою в точці розриву.

Що важливо запам’ятати:

ПТСР — це не “примха” і не “слабкість”. Це нормальна реакція на ненормальні обставини.
Ти не сам(а). Після травми ізоляція — це ілюзія. Допомога існує, люди поруч існують.
Можна відновитися. Це займе час. Можливо — довше, ніж хочеться. Але це можливо.
Просити допомоги — не ознака слабкості, а перший крок до повернення себе.

Психіка — не камінь. Вона болить, стискається, кричить. Але вона і лікується, і віднаходить себе.
І навіть якщо твоя історія змінилась — ти досі її автор.

📎 Читайте також:

Дізнатися більше про психолога можна на сторінці «Про мене».
Опис послуг та формат роботи – у розділі «Послуги».
Щоб записатися на консультацію, перейдіть за посиланням: Запис на консультацію.

«Цей матеріал може стати підтримкою для когось — поділіться ним»

Comments for this post are closed.